17 липня 2015 року в ДУ «Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України» відбулося засідання Комітету з програмних питань Національної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу.
На засіданні розглядалися наступні питання:
1. Представлення технічного завдання для проведення швидкої оцінки системи послуг з профілактики, лікування та супроводу ВІЛ-інфекції/СНІДу в умовах збройного конфлікту на Сході України.
Доповідачі: Зелінськии Ярослав Юрійович, радник з питань моніторингу, оцінки та стратегічної інформації Проекту USAID «Реформа ВІЛ-послуг у дії»; Гвоздєва Елеонора, радник зі стратегічної інформації ЮНЕЙДС
2. Про утворення міжвідомчої робочої групи з питань забезпечення сталої відповіді епідеміям туберкульозу та ВІЛ/СНІДу під час фінансування програм Глобального фонду та по їх завершенню (на виконання п. 3 протоколу засідання Нацради від 16.06.2015 р.).
Концепція формування сценаріїв сталості послуг з профілактики, догляду та підтримки (рівні та механізми фінансування) після завершення впровадження гранту ГФ.
Доповідачі: Короєва Ірина, представник Секретаріату Національної ради, Нечосіна Олена, консультант представництва ЮНЕЙДС в Україні
3. Стан виконання Загальнодержавної соціальної цільової програми протидії захворюванню на туберкульоз за 2014 рік. Впровадження в Україні реєстру хворих на туберкульоз.
Доповідач: Павлова Ольга Вікторівна, заступник Директора ДУ «Український центр контролю за соціально небезпечнішії хворобами МОЗ України»
4. Оцінка ефективності виконання завдання 7 «Створення сприятливого соціального середовища для діяльності інститутів громадянського суспільства, спрямованої на подолання епідемії туберкульозу» в рамках Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012 – 2016 роки».
Доповідач: представник Коаліції «Зупинимо туберкульоз разом»
5. Про оновлення персонального складу Комітету з програмних питань відповідно до звернення Представництва фундації АНТИСНІД США в Україні.
Доповідач: Нізова Налія Миколаївна, голова Комітету з програмних питань, директор ДУ « Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України».
Із доповіддю по 4-му питанню виступив директор програм Фундації "Українці проти туберкульозу" Андрій Булищенко:
Оцінка уроків впровадження комплексу АКСМ в рамках Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз та аналіз шляхів щодо подальшого застосування його інструментів в процесі розробки і впровадження державної політики протидії захворюванню на туберкульоз
Відповідно до Загальнодержавної соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012 – 2016 роки заходи завдання 7 «Створення сприятливого соціального середовища для діяльності інститутів громадянського суспільства, спрямованої на подолання епідемії туберкульозу» програми мають фінансуватися за кошти гранту Глобального Фонду.
Цим завдання передбачається проведення наступних 4-х основних заходів:
1) визначення рівня обізнаності населення з питань протидії захворюванню на туберкульоз;
2) розроблення Національної стратегії інформаційної кампанії з питань протидії захворюванню на туберкульоз;
3) розроблення та впровадження Національного і регіонального планів заходів з інформування та залучення населення до заходів з профілактики захворювання на туберкульоз;
4) організація навчання працівників органів місцевого самоврядування, соціальних працівників, волонтерів, медичних, патронажних сестер, представників бізнесу, консультування населення з метою зміни поведінки та формування свідомого ставлення до профілактики і лікування туберкульозу.
Виконавцями цих заходів визначені: Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, МОЗ, Держслужба соцзахворювань, Національна академія медичних наук, інститут стратегічних досліджень, благодійний фонд “Розвиток України”, інститути громадянського суспільства.
Загалом на фінансування заходів завдання 7 було передбачено 26243,09 тис. грн.
Також, слід відмітити, що окремими міжнародними та українськими організаціями було впроваджено деякі проекти в рамках зазначених заходів.
Нажаль, з різних причин, в першу чергу через відсутність достатнього фінансування, ми не можемо говорити про досягнення запланованих показників у виконанні заходів завдання 7 програми.
При отриманні Україною гранту Глобального Фонду 9 раунду по компоненту «туберкульоз» було заплановано 9 167 950 дол. США на заходи з АКСМ, саме з яких мало фінансуватися завдання 7 Загальнодержавної програми. В першій фазі виконання гранту було заплановано до реалізації 3 472 162 дол. США. Інші кошти в сумі 5 695 788 дол. США в рамках гранту були заплановані для виконання в його другій фазі. Із цих коштів 1 346 990 дол. США. були реалізовані на початку другої фази. У зв’язку із об’єднанням заявок від України до Глобального Фонду по ВІЛ/СНІДу та туберкульозу, залишок коштів, які були заплановані на АКСМ на другу фазу гранту 9 раунду по компоненту «туберкульоз» були повністю ліквідовані та перенаправлені на інші цілі грантової заявки.
Це завдало великої шкоди ефективності виконання грантової заявки Глобального Фонду по компоненту «туберкульоз», була втрачена спадковість ефективності виконання компоненту АКСМ та було практично зірване виконання заходів завдання 7 Загальнодержавної програми.
Глобальний Фонд відмовив у виділенні коштів на заходи АКСМ з туберкульозу і рекомендував звертатися для пошуку коштів на ці цілі до інших міжнародних донорів.
Фахівцями Коаліції «Зупинимо туберкульоз разом» проаналізовані активності в рамках компоненту АКСМ в складі гранту Глобального фонду. Основний висновок такий. Проектом був передбачений цілісний підхід до вирішення завдань без штучного поділу на першу та другу фази. Нажаль, основне завдання внутрішньої комунікації в рамках програми досягти не вдалося. Теж саме потрібно сказати стосовно зовнішньої комунікації. Тобто не лише виконавці проекту не досягли злагодженості у реалізації Програми, а й населення виявилося інформаційно ізольованим від її цілей та завдань. Адвокація не відбулася, комунікація виявилася абсолютно неефективною, соціальної мобілізації немає. Що стосується останньої, то вона, відбувалася не лише осторонь політичної та соціальної підтримки з боку місцевих влад і громад, а й не охоплювала переважну більшість населення цих громад, концентруючи увагу лише на так званій мобілізації так званих уразливих спільнот. До чого це привело: очікуваний ефект доміно, коли охоплення цих груп ризику мало отримати поштовх від тих проектів, що реалізовувалися і надалі мав продовжуватися незалежно від того, чи проекти діють в цій області, чи ні насправді не спрацював. Весь ентузіазм з обох боків вийшов, щойно закінчився «призовий фонд».
Національна стратегія АКСМ, так само, як і регіональні стратегії, де-юре не існує, а тому впроваджуватися не може. Тим більше, що в тому вигляді, в якому вона підготовлена, це не є стратегією АКСМ в тому розумінні, в якому вона повинна була б існувати. Це скоріш за все певна інструкція стосовно того, як здійснювати контроль за органами державної влади, якщо вони не захочуть раптом виконувати Загальнодержавну програму та нагадувальник, які саме нормативно-правові документи слід підготувати.
Складається враження, що в Україні програма боротьби з туберкульозом покликана вирішити лише завдання, які обумовлені двома факторами: періодом виконання та обсягом фінансування. Іншими словами: необхідно засвоїти кошти Глобального фонду впродовж відведених на це років. За таких обставин, АКСМ – зайва стаття витрат, адже мета – спожити кошти, а не отримати результат від вкладених грошей.
Експерти Коаліції «Зупинимо туберкульоз разом» з питань АКСМ вважають, що витрати на комплекс АКСМ в загальному бюджеті програми протидії туберкульозу повинні були б становити не менше 10,0 – 12,0% всіх витрат. Цей показник визначений нами з урахуванням можливості мінімального забезпечення різних шляхів та засобів інформування цільових груп програми протидії туберкульозу.
Впродовж березня – квітня 2014 року фахівцями Коаліції «Зупинимо туберкульоз разом» в складі Робочої групи з впровадження інструментів АКСМ для забезпечення виконання 2-ї фази гранту Глобального Фонду по туберкульозу при ДУ "Український Центр контролю за соцхворобами МОЗ України" був проведений ряд зустрічей із відповідальними представниками суб-реципієнтів. В процесі цих зустрічей здійснювалося інтерв’ювання з питань, що стосувалися внутрішньої та зовнішньої комунікації в рамках програми протидії туберкульозу за кошти Глобального фонду.
Так, на нашу думку, більш коректним було б говорити про АКСМ не як про комплекс, а як про два вектори комунікації: комунікація на рівні влади та комунікація на рівні громад, або ж дії, скеровані на зміну ставлення влади та звичайних громадян до проблеми туберкульозу взагалі та формування певної їх поведінки, спрямованої на протидію захворюванню на туберкульоз. Терміни «адвокація» і «соціальна мобілізація» пропонується використовувати як такі, що вказують на напрямок того чи іншого вектору комунікації. Наприклад, «адвокація» – це комунікація на рівні влади, спрямована на зміну ставлення політикуму до проблеми туберкульозу з метою забезпечення належного рівня політичної підтримки для боротьби із туберкульозом в Україні, а «соціальна мобілізація» – це комунікація на рівні громади, спрямована на зміну свідомості, ставлення, поведінки, відповідальності різних верств населення у відношенні до туберкульозу та залучення їх до заходів із протидії туберкульозу в середовищі безпосередньої життєдіяльності.
Основні питання під час зустрічей:
1. Які адміністративно-територіальні одиниці України були охоплені діяльністю в рамках завдань, що їх виконує Ваша організація як суб-реципієнт Програми впродовж І-ї фази.
2. В яких адміністративно-територіальних одиницях відбуваються активності у 2014 році.
3. В яких адміністративно-територіальних одиницях планується здійснювати діяльність у 2015 році.
4. Які Ви бачите можливості та необхідності внутрішньої комунікації (як суб-реципієнт) із іншими суб-реципієнтами та основним реципієнтом в рамках Програми на 2 фазу впровадження для оптимального забезпечення виконання її мети і завдань. Застосуйте Робочий план Програми для ілюстрування цього у зручній для вас формі.
5. Які Ви бачите проблеми та потреби у застосуванні інструментів АКСМ для виконуваної Вами (як суб-реципієнтом) ділянки Програми у відповідності до робочого плану, яка, наразі, не має відповідної підтримки на загальнодержавному та регіональному рівнях, в тому числі: політичні та суспільні заходи загальнодержавного та регіонального характеру, публічні заходи іншого характеру на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях, інформаційні та санпросвіт заходи, виготовлення та поширення широкого інформаційного контенту, в тому числі – соціальної реклами, заходи із визначення, виявлення, опису і профілактики туберкульозу різних груп ризику захворювання на туберкульоз на загальнодержавному та місцевому рівнях та підтримуючі заходи на місцевому рівні для них тощо.
6. Назвіть конкретні наслідки, які очікуються вами від впровадження інструментів АКСМ для вашого компоненту/напрямку/завдання і у який спосіб ваш компонент/напрямок/завдання сприятимуть цьому?
Нами проаналізовані наявні активності в рамках компоненту АКСМ в складі гранту Глобального фонду. Основний висновок такий. Проектом був передбачений цілісний підхід до вирішення завдань без штучного поділу на першу та другу фази. Нажаль, основне завдання внутрішньої комунікації в рамках програми досягти не вдалося. Теж саме вимушений сказати стосовно зовнішньої комунікації. Тобто не лише виконавці проекту не досягли злагодженості у реалізації Програми, а й населення виявилося інформаційно ізольованим від її цілей та завдань. Адвокація не відбулася, комунікація виявилася абсолютно неефективною, соціальної мобілізації немає. Що стосується останньої, то вона, відбувалася не лише осторонь політичної та соціальної підтримки з боку місцевих влад і громад, а й не охоплювала переважну більшість населення цих громад, концентруючи увагу лише на так званій мобілізації уразливих спільнот.
Програма протидії туберкульозу в Україні за кошти Глобального фонду повинна була являти собою єдине ціле, скероване на досягнення колективом виконавців ряду спільних цілей та завдань. Нажаль, за відсутності внутрішньої комунікації, ця єдність перетворилась на діяльність виокремлених виконавців, дорожньою картою яких стали власні робочі плани, а не об‘єднаний програмний план.
Відсутність внутрішньої комунікації заважала основному реципієнту першої фази гранту 9-того раунду ГФ та суб-реципієнтам коректно визначити потреби програми в цілому та кожного виконавця окремо у зовнішній комунікації. Також, некоректне і суб‘єктивно мотивоване розуміння тими, хто приймав рішення при підготовці заявки на 2 фазу 9 раунду ГФ, рушійної сили комплексу АКСМ для просування продуктів програми в суспільстві, завадило їм відстояти АКСМ перед Глобальним фондом. Таким чином, очевидно, що рішення про недоцільність подальшого фінансування АКСМ в програмі протидії туберкульозу, що було прийняте Глобальним фондом конкретно стосовно України, безумовно, негативно вплинуло на ефективність грантової заявки у цілому.
Так, наприклад, соціальна мобілізація неможлива в обмежених групах ризику, оскільки спрямована, в першу чергу, на посилення ролі та потенціалу цілих громад у протидії туберкульозу, що видається абсолютно неможливим без політичної підтримки на загальнодержавному та місцевому рівнях, на що саме і спрямована адвокація. Інший приклад. Державна пенітенціарна служба є одним з важливих суб-реципієнтів, яка задіяна в усіх програмних цілях. Водночас, в системі установ виконання покарань діє ціла мережа НУО, які представляють сферу АКСМ. Але комунікація між двома сторонами процесу практично відсутня, до того ж кожна із сторін виконувала власні, майже не узгоджені із іншою стороною завдання та заходи. Це ускладнює облік, аналіз, моніторинг та оцінку, планування тощо.
Таким чином, щоб не відбувалося в рамках програми, воно може отримати суспільну вартість та користь (підтримка з боку місцевих влад і еліт, санітарна освіта населення, зменшення стигми і дискримінації, збільшення звернень громадян до медичних закладів тощо), лише тоді, коли оволодіває суспільною свідомістю. Тож не для внутрішнього вживання повинні здійснюватися заходи програми. Знання про досягнення та недоліки мають ставати суспільним надбанням, інакше не можливо змінити ставлення влади і населення до проблеми туберкульозу, індивідуальну та суспільну поведінку, а отже не зміниться на краще епідемічна ситуація в цілому. Програма подібна на мозаїку: в неї немає зайвого фрагменту, а той що є може бути покладений лише на місце, передбачене виключно йому.
Впровадження заходів АКСМ має призвести до того, що пересічна людина зможе отримати знання про сутність та виліковність туберкульозу, про своєчасність виявлення, про важко виліковні форми захворювання і причини їх появи, про сучасні методи лікування, про широку мережу лабораторій, про стаціонарну та амбулаторну форми лікування, які дозволять цій людині своєчасно виявити захворіння і безперешкодно, безкоштовно та відносно комфортно отримати медичну допомогу до повного одужання. Це типовий приклад того, коли не людина має шукати інформацію, а інформація повинна шукати людину. І організація та здійснення такої інформаційної інтервенції в суспільство є, сферою відповідальності, в першу чергу, держави, адже туберкульоз є соціально небезпечною хворобою.
Заходи з АКСМ можуть допомогти у створенні нових фінансових механізмів для забезпечення контролю над захворюванням, надати неоціненну допомогу у боротьбі зі стигмою та дискримінацією по відношенню до людей, які постраждали від туберкульозу, змінити в суспільстві невірне уявлення про туберкульоз. Все це є невід’ємною умовою для закріплення та розвитку результатів, які досягаються у процесі боротьби із туберкульозом.
Втім, в Україні поза увагою державної політики протидії туберкульозу залишається планування та фінансування особливо важливих заходів з інформування громадськості про небезпеку туберкульозу та санітарна освіта населення. Не знайшли вони розвитку і у проектах міжнародної допомоги.
В умовах важкої економічної кризи і загрозливої військово-політичної ситуації на сході України, всі зазначені фактори надзвичайно загострюють ситуацію.
Високий рівень поширення туберкульозу з множинною лікарською стійкістю, низька ефективність лікування туберкульозу та часті відриви від лікування стали одним із наслідків невиконання заходів АКСМ, передбачених завданням 7 Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012 – 2016 роки. Так, відповідно до результатів останніх досліджень, у 23,3% з тих хворих, у яких вперше виявляється туберкульоз в Україні, вже є форма з множинною лікарською стійкістю, а 58,7% з тих, хто вже проходив якесь лікування, також мають таку форму туберкульозу, а це фактично найвищий відсоток у світі.
Пропозиції:
1. Забезпечити фінансування заходів, передбачених завданням 7 Загальнодержавної соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012 – 2016 роки, за кошти Державного бюджету України, розпочати переговори з міжнародними донорськими організаціями щодо виділення коштів на ці цілі.
2. Забезпечити розробку та затвердження на державному рівні Національної стратегії інформаційної кампанії з питань протидії захворюванню на туберкульоз.
Коаліція організацій «Зупинимо туберкульоз разом»