Щодо протидії туберкульозу в умовах військової агресії росії проти України

0
1060

БО «Українці проти туберкульозу» звернулися до Міністерства охорони здоров’я України з наступною інформацією

Загальновідомим є факт, що в умовах надзвичайних ситуацій, до яких відносяться і воєнні дії, можливе неконтрольоване  зростання захворювання на туберкульоз та інші соціально небезпечні захворювання.

Це детермінується такими факторами, як то: погіршення умов життя, побуту та умов праці людей; погіршення умов та якості харчування населення; втрата доступу значних прошарків населення до належних медичних послуг; знаходження значної кількості військових в несприятливих для здоров’я польових умовах; наявність величезної кількості людей, віднесених до категорії внутрішньо переміщених осіб, в тому числі – з територій, в яких до початку воєнних дій була складна епідемічні ситуація тощо.

Стурбованість можливим загостренням епідемічної ситуації із туберкульозом виникає на тлі наступних основних обставин. Зокрема, за оцінками ВООЗ, захворюваність на туберкульоз в Україні у 2018 році становила 80  нових випадків і рецидивів на 100 000 населення. Середньорічне зниження оціночної захворюваності на туберкульоз за останні п’ять років склало близько 4,0%, що нижче спостережуваного середньорічного зниження захворюваності на туберкульоз на 5,6% в 18 пріоритетних країнах Європейського регіону ВООЗ за той же період. За даними рутинного епіднагляду захворюваність на туберкульоз за 2018 рік становить 62,3 на 100 тис. населення.

Отже в Україні тільки в 2018 році було недовиявлено близько 22,0% випадків на туберкульоз. Це свідчить про наявну в Україні тенденцію заниження епідемічних показників, та/або недовиявлення нових випадків, що підтверджується і оціночними даними ВООЗ. Крім цього, у 2020 році в умовах пандемії COVID-19 очевидно що було суттєво зменшено увагу до виявлення нових випадків захворювання на туберкульоз. Так, всього було виявлено 14 298 випадків захворювання на туберкульоз, що на 30,3% менше показника 2019 року.

Міністерство охорони здоров’я України вважає, що ймовірні причини великого відсотка недовиявлення випадків туберкульозу можуть полягати у:

– недостатній діяльності із визначення, опису та профілактичної роботи із групами підвищеного та високого ризику захворювання на туберкульоз та серед загального населення в місцях безпосереднього проживання;

– несвоєчасному та неякісному виявленні нових випадків захворювання на туберкульоз;

– недоступності багатьох складних груп населення для системи охорони здоров’я та відсутності міжвідомчої взаємодії в цьому;

– недостатній увазі або відсутності необхідних знань та навичок у медичних працівників ПМД до виявлення нових випадків туберкульозу та деяких інших.

– недостатньому рівні діагностики, обмеженому доступі до медичної допомоги певних когорт населення та пізньому звернення за медичною допомогою. https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/tuberkuloz/statistika-z-tb/analitichno-statistichni-materiali-z-tb

В порядку громадського контролю за діяльністю органів влади в частині вирішення ними питань, які відносяться до питань епідемічної безпеки, просимо надати розгорнуті відповіді на наступні запитання:

  1. Чи здійснюється, починаючи із моменту повномасштабного вторгнення Росії на територію України, систематичний моніторинг і оцінка стану епідемії туберкульозу в Україні в умовах війни та (особливо важлива інформація), які форми діяльності для цього застосовуються?
  2. Як здійснюється епідемічний контроль за поширенням епідемії туберкульозу в умовах воєнних дій; яка кількість нових випадків захворювання на туберкульоз виявлено за час воєнних дій в Україні?
  3. Чи запроваджено в обов’язковому порядку стосовно громадян, які отримали статус внутрішньо переміщених осіб, проходження медичних оглядів по місцю прибуття, для виявлення в них туберкульозу та інших соціально небезпечних хвороб (в першу чергу – для осіб, які прибули з регіонів із високим рівнем захворюваності на туберкульоз у довоєнний період)?
  4. Чи розроблені наразі МОЗ України стратегічні документи (концепція та орієнтовний план діяльності), спрямовані на протидію епідемій туберкульозу та іншим соціально небезпечним хворобам після закінчення війни, які могли посилитися внаслідок агресії? Якщо є в наявності, просимо надіслати для ознайомлення.

БО «Фундація «Громадський рух  «Українці проти туберкульозу»