Високоповажний пане Президенте! Висловлюємо Вам нашу щиру повагу і вдячність за мудрість і мужність, які Ви проявляєте в цей нелегкий для України час. Впевнені, що Перемога буде за нами!
Незважаючи на безліч проблем, які Вам особисто доводиться нині вирішувати, тим не менше, цим листом ми хочемо акцентувати Вашу увагу на ще одній проблемі, яка вже тривалий час загрожує здоров’ю і життям українців, національній безпеці нашої держави. Цією проблемою є епідемія туберкульозу, оголошена в Україні ще в далекому 1995 році. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) вважає туберкульоз найбільш небезпечною хворобою серед усіх інфекційних і паразитарних хвороб.
Загальновідомим є факт, що в умовах надзвичайних ситуацій, до яких відносяться і воєнні дії, можливе неконтрольоване зростання захворювання на туберкульоз та інші соціально небезпечні захворювання. Це детермінується такими факторами, як то: погіршення умов життя, побуту та умов праці людей; погіршення умов та якості харчування населення; втрата доступу значних прошарків населення до належних медичних послуг; знаходження значної кількості військових в несприятливих для здоров’я польових умовах; наявність величезної кількості людей, віднесених до категорії внутрішньо переміщених осіб, в тому числі – з територій, в яких до початку воєнних дій була складна епідемічні ситуація тощо.
Стурбованість можливим загостренням епідемічної ситуації із туберкульозом виникає на тлі наступних основних обставин. Зокрема, за оцінками ВООЗ, захворюваність на туберкульоз в Україні ще у 2018 році становила 80 нових випадків і рецидивів на 100 000 населення. Середньорічне зниження оціночної захворюваності на туберкульоз за останні п’ять років склало близько 4,0%, що нижче спостережуваного середньорічного зниження захворюваності на туберкульоз на 5,6% в 18 пріоритетних країнах Європейського регіону ВООЗ за той же період. За даними рутинного епіднагляду захворюваність на туберкульоз за 2018 рік становить 62,3 на 100 тис. населення.
Отже в Україні тільки ще в 2018 році було недовиявлено близько 22,0% випадків захворювання на туберкульоз. Це свідчить про наявну в Україні тенденцію заниження епідемічних показників, та/або недовиявлення нових випадків, що підтверджується і оціночними даними ВООЗ. Крім цього, у 2020 році в умовах пандемії COVID-19 очевидно що було суттєво зменшено увагу до виявлення нових випадків захворювання на туберкульоз. Так, всього було виявлено 14 298 випадків захворювання на туберкульоз, що на 30,3% менше показника 2019 року. Але на сучасному етапі в полі зору держави знаходиться лише незначна кількість соціальних груп, які нею віднесені до категорії підвищеного рівня захворювання. Це призводить до низького рівня уваги медичних працівників і закладів до проблеми туберкульозу в суспільстві в цілому, не стимулює їх до уваги стосовно туберкульозу в інших суспільних середовищах.
Водночас, державна політика у сфері протидії захворюванню на туберкульоз традиційно реалізовується в Україні шляхом вирішення низки вузькогалузевих медичних завдань. Але сьогодні проблема туберкульозу вийшла за рамки суто медичної галузі та набула статусу проблеми загальнодержавного значення через невпинне зростання темпів їх поширення серед населення України.
Туберкульоз є на сьогоднішній день найбільш інтегрованою проблемою із всіх існуючих соціально-економічних проблем в Україні, оскільки незначна ефективність медичних заходів із подолання туберкульозу, детермінована відсутністю належної політичної волі до подолання епідемії туберкульозу, низьким рівнем економічного розвитку країни, високим рівнем бідності населення, масовим безробіттям, занепадом системи житлово-комунального господарства, незадовільним становищем в галузях охорони здоров’я та безпеки праці, незадовільним соціальним та пенсійним забезпеченням переважної більшості населення, слабкою санітарною освіченістю та загально низьким культурним рівнем населення, неконтрольованими міграційними процесами, злочинністю, недосконалістю пенітенціарної системи, неефективною політикою в сфері міжнаціональних відносин, поширенням ВІЛ-інфекції, наркоманії та алкоголізму тощо.
Тож досягнення конкретних успіхів у контролі за епідемією туберкульозу мають бути закріплені на загальнодержавному рівні в якості одного з провідних індикаторів успішності соціально-економічних перетворень в державі в цілому.
Щорічно 24 березня в усьому світі відзначається День боротьби із туберкульозом. Цей день є важливою подією і має в усьому світі велике значення для підвищення рівня обізнаності людей про симптоми цього захворювання, його діагностику та лікування, а також щодо важливості встановлення ефективного контролю за поширенням туберкульозу. У цей день намагаються використати всі наявні можливості для досягнення значного збільшення виявляємості хворих на туберкульоз за допомогою проведення популярних освітніх програм, підвищення рівня компетентності керівних працівників щодо проблеми туберкульозу в країні для прийняття ними відповідних організаційних заходів і мобілізації громадськості. Це також надає можливість для зміцнення політичної і соціальної рішучості з метою забезпечення подальшого прогресу у боротьбі із туберкульозом.
22 березня 2002 на підтримку ініціативи Громадського руху «Українці проти туберкульозу» був прийнятий Указ Президента N 290/2002 «Про Всеукраїнський день боротьби із захворюванням на туберкульоз». Нажаль, цим актом державні заходи із популяризації протитуберкульозних заходів обмежилися.
Серед основних завдань, які визначаються загальнодержавними програмами, що діяли раніше, одне з провідних місць займає завдання щодо систематичного інформування населення з питань профілактики туберкульозу та лікування хворих, соціальної реклами здорового способу життя. Незважаючи на надзвичайну небезпеку, яку становить епідемія туберкульозу для народу України та для національної безпеки нашої держави, цій важливій складовій профілактики туберкульозу приділяється вкрай незначна увага: не проводяться помітні інформаційно-профілактичні заходи на національному, регіональному та місцевому рівнях, у громадських місцях та у засобах масової інформації практично відсутня соціальна реклама відповідного змісту, Президент та інші високопосадовці держави не звертаються до народу зі зверненнями у зв’язку із проблемою туберкульозу та боротьбою з ним, не проводяться акції благодійного характеру.
Вкрай мало надається важлива інформація різним верствам населення щодо характерної симптоматики та методів лікування туберкульозу з метою стимулювати людей, які мають симптоми захворювання та підозру на туберкульоз пройти обстеження в лікувальних закладах, переконувати хворих на туберкульоз дотримуватись усіх рекомендацій у процесі їх лікування та сприяти залученню людей вилікувалися від туберкульозу, до протитуберкульозної пропаганди та інформації, сприятимуть подоланню проявів дискримінації та стигматизації хворих на туберкульоз тощо. Витрати на вдосконалення системи інформування населення з актуальних питань, пов’язаних із захворюванням на туберкульоз, та систематичне видання та розповсюдження серед населення соціальної реклами та інформаційно-просвітницьких матеріалів з актуальних питань, пов’язаних із захворюванням на туберкульоз, цільовим чином з державного бюджету України не передбачено.
Таким чином, органи державної влади, місцеві державні адміністрації та громадські організації практично не можуть здійснювати визначені ним завдання щодо проведення інформаційно-просвітницької роботи з актуальних питань, пов’язаних із захворюванням на туберкульоз, внаслідок відсутності необхідних для такої діяльності бюджетних та позабюджетних коштів. Це означає, що народ України не мав, не має і, очевидно, найближчими роками не матиме достатньої інформації про туберкульоз, що, своєю чергою, неминуче вплине на погіршення епідемічної ситуації.
Звертаємося до Вас, вельмишановний пане Президенте, із проханням розірвати це порочне коло і виступити 24 березня із зверненням до народу України, в якому основну увагу важливо було б приділити турботі держави про людей, які страждають на туберкульоз, про медичних працівників, які протидіють цій хворобі та запевненню всіх українців, що держава спрямує всі зусилля для подолання епідемії туберкульозу в Україні. Ваше слово є важливим та визначальним для усього українського народу!
Слава Україні!
З глибокою повагою, за дорученням Коаліції організацій «Зупинимо туберкульоз разом», Голова правління БО «Фундація «Громадський рух «Українці проти туберкульозу»
ВІТАЛІЙ РУДЕНКО