Польська та українська боротьба з туберкульозом – вчора, сьогодні і завтра

4 грудня у Польщі відбувся 8-ий Конгрес людей, які діагностують і лікують туберкульоз під назвою: «Польська та українська боротьба з туберкульозом – вчора, сьогодні і завтра»

Пропонуємо вашій увазі презентацію «Туберкульоз не знає кордонів. Роль держав і громадськості у протидії туберкульозу на міждержавному рівні» Віталія Руденка, юриста-правника, голову правління Фундації «Громадський рух «Українці проти туберкульозу», м. Київ, співкоординатора Національної платформи об’єднаних зусиль у протидії туберкульозу в Україні

Туберкульоз не знає кордонів. Роль держав і громадськості у протидії туберкульозу на міждержавному рівні.

На початку моєї презентації хочу висловити щиру вдячність народові Польщі за всебічну підтримку України в нашій війні проти російського ворога. Україна та українці завжди будуть це пам’ятати!

Коротко про нашу організацію – БО «Українці проти туберкульозу»

• 2000 рік, створення організації
• 2002 рік. За ініціативою Громадського руху «Українці проти туберкульозу» – Указом Президента України від 22 березня 2002 року №290/2002 встановлений Всеукраїнський День боротьби з туберкульозом – 24 березня. Про це зазначено в самому Указі Президента
• 2003 рік Участь у підготовці і проведенні парламентських слухань “Епідемія туберкульозу в Україні та шляхи її подолання”, Виступ голови БО Українці проти туберкульозу Віталія Руденка з трибуни Верховної Ради України
• 2005 рік Засновано Всеукраїнську спілку громадських організацій «Коаліція організацій «Зупинимо туберкульоз разом»
• 2010 рік, Створена Робоча Група Високого Рівня щодо заснування Причорноморського Партнерства у сфері протидії туберкульозу при Комітеті Верховної Ради з питань охорони здоров’я.
• 2016 рік за участю БО «Українці проти туберкульозу» створено першу в Україні організацію людей, які постраждали від туберкульозу – Всеукраїнська асоціація людей, які перехворіли на туберкульоз «Сильніші за ТБ»
• 2003 рік засновано Національну платформу об’єднаних зусиль у протидії туберкульозу в Україні

1. Практика розробки і застосування державної політики протидії туберкульозу в Україні. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), щороку в світі на туберкульоз захворюють близько 10 млн. осіб, в тому числі в Україні – більше 20 тис. ВООЗ вважає туберкульоз найбільш небезпечною хворобою серед усіх інфекційних і паразитарних хвороб.

За даними Центру громадського здоров’я МОЗ, в Україні за 2022 рік кількість уперше зареєстрованих захворювань на ТБ, включно з його рецидивами, становила 18 510, або 45,1 на 100 000 населення, що на 2,5% більше показника 2021 року (18 241, або 44,0 на 100 000 населення).

Захворюваність на ТБ серед дітей віком до 14 років залишилася на рівні 2021 року — 7,4 на 100 000 дитячого населення (450 випадків).

Показник захворюваності на ТБ серед підлітків зменшився на 17,6% — із 12,5 до 10,3 на 100 000 осіб віком 15–17 років включно (127 випадкі

Захворюваність на активний туберкульоз у поєднанні з хворобою, зумовленою вірусом імунодефіциту людини, порівняно з 2021 роком зменшилася з 6,5 до 6,1 на 100 000 населення (2 490 випадків).

Захворюваність на туберкульоз серед працівників закладів охорони здоров’я України 2022 року зменшилася до 148 осіб (2021: 152).

Водночас, за оцінками ВООЗ щороку в Україні недовиявляється більше 22,0% нових випадків захворювання. Це може свідчити, що в Україні наявна тенденція до замовчування реальної ситуації, заниження епідемічних показників, або недовиявлення нових випадків, що підтверджується і оціночними даними ВООЗ.

Міністерство охорони здоров’я України вважає, що ймовірні причини великого відсотка недовиявлення випадків туберкульозу можуть полягати у:

– недостатній діяльності із визначення, опису та профілактичної роботи із групами підвищеного та високого ризику захворювання на туберкульоз та серед загального населення в місцях безпосереднього проживання;

– несвоєчасному та неякісному виявленні нових випадків захворювання на туберкульоз;

– недоступності багатьох груп населення для системи охорони здоров’я та відсутності міжвідомчої взаємодії в цьому.

Туберкульоз – особливо небезпечна інфекційна соціальна хвороба, тобто її чинники мають політичні, соціальні, економічні, культурні тощо коріння, а наслідки негативно впливають на стан здоров’я і якість життя населення, несуть в собі загрозу економіці і національній безпеці нашої держави.

Водночас, державна політика у сфері протидії захворюванню на туберкульоз традиційно реалізовується в Україні шляхом вирішення низки вузькогалузевих медичних завдань. Але сьогодні проблема туберкульозу  вийшла за рамки суто медичної галузі та набула статусу проблеми загальнодержавного значення через невпинне зростання темпів його поширення серед населення України.

Принцип галузевого управління складним соціальним об’єктом, яким є епідемія туберкульозу, зокрема суто медичний підхід до аналізу епідеміологічних показників перешкоджає своєчасному прогнозуванню перспектив розвитку епідемії туберкульозу та розробці відповідного плану національної міжвідомчої протидії його викликам, внаслідок чого епідемія туберкульозу залишається надзвичайно загрозливою не тільки для життя та здоров‘я наших громадян, а, за великим рахунком, надає підстави вважати цю ситуацію, як загрозу національній безпеці української держави, становить перешкоду на шляху до європейської інтеграції України.

Ось чому державна політика протидії захворюванню на туберкульоз не може бути успішною, якщо спрямована на долання викликів туберкульозу виключно медичними засобами, не передбачаючи, в основі своїй, комплексний підхід, який сприятиме усуненню докорінних соціально-економічних причин та наслідків поширення в Україні епідемії туберкульозу.

2. Глобальна стратегія протидії туберкульозу про роль та взаємодію держав і громадськості у цій справі: багатогалузевий і багатосекторальний підхід. Для того, щоб зупинити епідемію туберкульозу, буде потрібно подальше розширення масштабів і рівня охоплення заходами лікування і профілактики туберкульозу, розробка систем і політики для створення сприятливих умов і поділу відповідальності; а також активна розробка і використання нових засобів лікування та профілактики туберкульозу на основі цілеспрямованих наукових досліджень та інновацій. Про це заявила ВООЗ на своїй 67-й сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я, яка відбулася в Женеві в травні 2014 року.

Перспективне бачення стратегії боротьби із туберкульозом на період після 2015 р полягає в забезпеченні «світу, вільного від туберкульозу», а її метою є зупинити глобальну епідемію туберкульозу.

Жодна глобальна стратегія не може бути застосовна так само при будь-яких обставинах в різних країнах, або в рамках однієї країни. Стратегія боротьби з туберкульозом повинна бути адаптована до умов різних країн на основі всебічного національного стратегічного плану.

Втім, ефективна політика в сфері протидії туберкульозу повинна передбачати поділ обов’язків.  Таким чином, успіх досягнення мети і завдань Глобальної стратегії вимагає багатогалузевого і багатосекторального підходу, буде лежати не тільки на міністерстві охорони здоров’я, а й на інших міністерствах, включаючи міністерства фінансів, праці, соціального забезпечення, житлово-комунального господарства, гірничої справи, сільського господарства тощо.

Глобальна стратегія також передбачає тісну співпрацю з організаціями громадянського суспільства та місцевими громадами. Важливу роль для прийнятих рішень повинні грати також місцеві спільноти, яких ця проблема торкнулася. Представникам місцевого населення і громадянського суспільства повинна бути надана можливість брати активнішу участь у плануванні та розробці програм, надання послуг і моніторингу, а також в інформуванні, освіті і підтримці пацієнтів та їх сімей, проведенні наукових досліджень і пропагандистсько-роз’яснювальної роботи. З цією метою має бути забезпечено тісну співпрацю між усіма заінтересованими сторонами.

Таке об’єднання партнерів може сприяти як доступу людей до високоякісної допомоги, так і створенню необхідних ним високоякісних служб. Об’єднання партнерів на національному рівні може також сприяти посиленню боротьби з факторами, що визначають розвиток епідемії ТБ.

Глобальна стратегія передбачає її адаптацію та мету на рівні країн при глобальній співпраці. При встановленні пріоритетності заходів втручання слід брати до уваги місцеві умови, потреби і можливості. Важливе значення матимуть добре знання епідеміології захворювання в конкретній країні, включаючи виявлення осіб підвищеного ризику, розуміння соціально-економічних умов життя вразливих груп населення, а також умов діяльності системи охорони здоров’я, в тому числі в районах з недостатнім рівнем забезпеченості послугами.

3. Вплив війни в Україні на можливі тенденції щодо поширення туберкульозу в Європейському регіоні. З 24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Загальновідомим є факт, що в умовах надзвичайних ситуацій, до яких відносяться і воєнні дії, можливе неконтрольоване зростання захворювання на туберкульоз та інші соціально небезпечні інфекційні захворювання.

Це детермінується такими факторами, як то: погіршення умов життя, побуту та умов праці людей; погіршення умов та якості харчування населення; втрата доступу значних прошарків населення до належних медичних послуг; знаходження значної кількості військових в несприятливих для здоров’я польових умовах; наявність величезної кількості людей, віднесених до категорії внутрішньо переміщених осіб, в тому числі – з територій, в яких до початку воєнних дій була складна епідемічні ситуація тощо.

Попередня історія показує, що війна є потужним чинником туберкульозу. З огляду на складну довоєнну ситуацію із цим захворюванням, особливо у регіонах традиційно високого рівня захворювання, можливо очікування зростання рівня захворювання і поширення епідемії туберкульозу. Це ускладнюється високим рівнем міграції із цих регіонів.

Особливий ризик заразитися мають ті, хто через війну вимушений був залишити свої домівки, а також люди, що живуть у зоні активних бойових дій. Брак коштів і теплого одягу, а також помешкань для переселенців, сприяють поширенню туберкульозу. Також під час повітряної тривоги люди ховаються в бомбосховищах, багато з яких переповнені. Якщо згадаємо евакуаційні потяги та умови, в яких люди сиділи одне на одному – це ситуативні моменти, які також підвищують ризик інфікування.

За інформацією DW, в Східній Європі та Центральній Азії може значно вирости захворюваність на ВІЛ та туберкульоз внаслідок повномасштабної війни в Україні. Про це повідомив директор Глобального фонду боротьби зі СНІД, туберкульозом та малярією Пітер Сендс. Розповсюдженню захворювань сприяє масове переміщення біженців з України та їхнє розміщення у тісних приміщеннях. Окрім цього, багато людей не мають можливості отримати кваліфіковану медичну допомогу та доступ до лікувально-профілактичних програм.

Згадана Глобальна стратегія передбачає, що у глобалізованому світі такі хвороби, як ТБ, можуть швидко і широко розповсюджуватися в результаті міжнародних подорожей, торгівлі інших обставин. Тому ефективна боротьба із ТБ вимагає тісної співпраці між країнами.

Для ефективної співпраці між країнами також необхідні глобальна координація та підтримка, що дозволяє виконувати вимоги Міжнародних медико-санітарних правил (2005 рік) і забезпечувати безпеку в галузі охорони здоров’я. Країни в рамках одного регіону можуть отримувати користь з регіонального співробітництва. Міграція усередині країн і між країнами створює певні проблеми, і для їх вирішення потрібні координація в країнах і транскордонне співробітництво. Глобальна координація має важливе значення також для мобілізації ресурсів з різних багатосторонніх, двосторонніх і національних джерел для лікування і профілактики ТБ.

Доповідь ВООЗ про глобальну боротьбу із ТБ, в якій щорічно наводиться огляд стану справ щодо епідемії ТБ та здійснення глобальних стратегій, демонструє і представляє позитивні результати тісної співпраці та глобальної координації.

Але така міграція в нинішніх умовах не є контрольованою, адже не передбачені медичні обстеження для вимушених переселенців при отриманні ними відповідного статусу. Так само високим рівнем є міграція українців в країни Європейського регіону, зокрема, в Польщу.

За таких обставин важливе міждержавне об’єднання зусиль із протидії туберкульозу.

4. Що необхідно робити? Ми вважаємо, що для подолання епідемії туберкульозу в Європейському регіоні загалом та в Україні зокрема потрібно організувати і виконати такі три питання:
5. Своєчасне виявлення хворих на туберкульоз.
6. Ізоляція хворих на туберкульоз органів дихання.
7. Правильне контрольоване лікування до повного вилікування.

Якщо хоч одна з цих складових не буде виконуватись належним чином – епідемію подолати не можливо. При цьому, найбільш об`єктивним та показовим результатом ефективної роботи по боротьбі з туберкульозом є відсутність або значне зменшення інфікованості населення збудником туберкульозу.

Для досягнення цього пропонується використовувати інструментарій комплексу АКСМ, тобто заходи з адвокації, або ж проведення роз’яснювальної роботи серед осіб, які приймають рішення, поширення інформації серед різних верств населення, в першу чергу – груп високого рівня захворювання, або ж комунікація та соціальна мобілізація, тобто дії спрямовані на залучення місцевих громад до заходів із протидії туберкульозу. Тож для цього особливо важливим є залучення міжнародної допомоги, і українська громадськість сподівається на таку підтримку.

Для забезпечення адвокації, комунікації та соціальної мобілізації у боротьбі із туберкульозом, нами вже ініційована і створена у 2023 році  Національна платформа об’єднаних зусиль у сфері протидії туберкульозу в Україні, яка пропонує співпрацю із міжнародним співтовариством.

Дякую за увагу!

Web-site: www.stoptb.org.ua