БО «Українці проти туберкульозу» звернулися до Керівництва країни, депутатів Верховної Ради України, МОЗ України з питанням щодо провалу державної політики в сфері протидії туберкульозу та персональної відповідальность за це В. Курпіти, керівника ДУ ЦГЗ МОЗ України.
Текст листа (як зразок) до МОЗ України додаємо.
Висловлюємо Вам свою повагу та звертаємося із наступним.
На сьогоднішній день Україна перебуває в десятці країн світу з найвищим показником мультирезистентного туберкульозу та обіймає друге місце в світі по поширенню туберкульозу із широкою лікарською стійкістю. Щодня від цієї хвороби, тільки за офіційною статистикою, в Україні помирають 10 наших співвітчизників!
Регіони країни чекають ефективного керування, а не руйнування галузі.
В той час, як в умовах стрімкого розповсюдження смертоносного туберкульозу з широкою стійкістю до ліків:
– Україна стає токсичною для країн Європи, тому що наша країна на другому місці у світі за поширеністю туберкульозу з широкою лікарською стійкістю і входить до десяти країн світу з найвищим показником мультирезистентного туберкульозу;
– неефективна державна політика попереднього керівництва МОЗ України та, здебільшого, хаотичне скорочення кількості протитуберкульозних лікувальних закладів вже призвели до збільшення рівня захворюваності українських дітей (домашній туберкульоз). Так, за даними ВООЗ, показник захворюваності дітей в Україні в 4,5 разів перевищує офіційний показник, і дорівнює майже половину від офіційно задекларованої МОЗ України захворюваності серед дорослих;
– офіційна статистика МОЗ, яка повинна лягати в основу планів і розрахунків, вже давно не відповідає дійсності, МОЗ не приймала і, не приймає ефективних заходів для виявлення реального резервуару хворих на туберкульоз. За даними ВООЗ недовиявлення хворих на ТБ складає більш ніж 20%, за експертними даними – до 30%.
– МОЗ України звітувало про зниження захворюваності на туберкульоз за результатами виконання попередньої Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012-2016 роки на 9%, в той час як Рахункова палата України встановила, що майже 82% заходів цієї програми, на яку витрачено понад 3,2 млрд. грн, реалізовано частково або не виконані взагалі.
– Проблему із резистентністю до ліків можна вирішити шляхом застосування новітніх світових розробок – препаратів бедаквілін і деламанід. Але державні органи з 2014 року не приклали жодних ефективних зусиль для забезпечення регіонів України за державний кошт цими ліками. Хворі на туберкульоз завозили рятівний бедаквілін із суміжних країн за ціною до 2000 доларів США за курс лікування.
– До сих пір позитивні результати лікування ТБ із широкою лікарською стійкістю без бедаквіліну і деламаніду (за даними МОЗ) не перевищують 80%. За експертними даними – не перевищують 60%. Ці невилікувані люди, наші українці, приречені на загибель.
– Майже всі ліки для лікування туберкульозу токсичні – мають побічні реакції з боку печінки, слуху, зору, нервової системи таке інше. Непереносимість побічних реакцій і є однією із основних причин відриву хворих від лікування і, як наслідок, поширення резервуару інфекції серед населення. Проте, хворі вимушені продовжувати купувати симптоматичні ліки для зменшення побічних реакцій за свій кошт.
– Стрімко (більше ніж удвічі) зріс рівень захворюваності серед працівників протитуберкульозних лікувальних закладів.
– Досі не розроблений Національний план з інфекційного контролю, хоча це регламентовано вимогами та рекомендаціями Глобального Фонду та на його створення виділені відповідні кошти.
– Верхом безвідповідальності попередніх органів державної влади – Міністерства охорони здоров’я та Кабінету Міністрів України – є вкрай недосконалий проект нової Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2018-2021 роки, який був наданий до Верховної Ради України лише у 2019 році, та відхилений як непрофесійно підготовлений.
В цих умовах Україна вже понад три роки живе без Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2018—2021 роки (яка розроблялась ЦГЗ МОЗ України, але не була затверджена Верховною Радою України), без Стратегії розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню, без чіткого розуміння як, куди, яким чином країна буде рухатися в умовах різко зростаючої загрози туберкульозу!
Все це є наслідком непрофесіоналізму, безвідповідальності посадових осіб МОЗ, які призводять до хаосу та безладу у такому важливому питанні, як протидія туберкульозу!
Ми вважаємо це провалом державної політики в сфері протидії туберкульозу, сформованою Володимиром Курпітою як очільником Центру громадського здоров’я України при протектораті попереднього очільника МОЗ України У. Супрун.
Враховуючи вищезазначене, звертаємося до Вас, шановна пані Зоряно, із пропозицією створити комісію для комплексної перевірки роботи ДУ ЦГЗ МОЗ України з питань протидії епідемії туберкульозу та включити до її складу, представників громадських організацій, зокрема, – БО «Фундація «Громадський рух «Українці проти туберкульозу», Всеукраїнська асоціація людей, які перехворіли на туберкульоз «Сильніші за ТБ», Коаліція організацій «Зупинимо туберкульоз разом», ГО «Експертна спільнота пацієнтів України».
БО «Фундація «Громадський рух «Українці проти туберкульозу»