Шановні панове! З0 травня 2023 року Верховною Радою України був розглянутий і прийнятий у першому читанні Закон України «Про подолання туберкульозу в Україні», реєстраційний номер 9147.
Аналіз тексту законопроекту свідчить про те, що його автори, на нашу думку, недостатньо врахували положення Глобальної стратегії та цілей в галузі профілактики, лікування і боротьби із туберкульозом, затвердженої 67-й сесією Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я (травень 2014 року), яка на даний час є основоположним документом у сфері подолання туберкульозу в світі (далі – Стратегія).
Зокрема, Стратегія констатує, що «для того, щоб зупинити епідемію туберкульозу, буде потрібно подальше розширення масштабів і рівня охоплення заходами лікування і профілактики туберкульозу; розробка систем і політики для створення сприятливих умов і поділу відповідальності; а також активна розробка і використання нових засобів лікування та профілактики туберкульозу на основі цілеспрямованих наукових досліджень та інновацій».
Туберкульоз – особливо небезпечна інфекційна соціальна хвороба, тобто її чинники мають політичні, соціальні, економічні, культурні тощо коріння, а наслідки негативно впливають на стан здоров’я і якість життя населення, несуть в собі загрозу економіці і національній безпеці нашої держави.
Це також не знайшло свого відображення у тексті Закону. (повний текст щодо цього питання – у додатку в кінці цього тексту)
Також, у проекті Закону, на нашу думку, не знайшли в повній мірі відображення на значні виклики, що постали перед державою у зв’язку із війною росії проти України.
Тому, БО «Українці проти туберкульозу» спільно з партнерськими організаціями з Коаліції організацій «Зупинимо туберкульоз разом» розпочали підготовку пропозицій та доповнень до цього законопроекту.
З метою залучення до обговорення проекту Закону та надання пропозицій до ми звернулися до наступних партнерських організацій:
- Академічних, наукових установ,
- Обласних державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування,
- Лікарів – фтизіатрів, інфекціоністів, епідеміологів,
- Представників закладів охорони здоров’я, окремих лікарів – експертів,
- Представників фармацевтичних компаній,
- Фахівців з фармацевтичною освітою,
- Професіоналів у галузі охорони здоров’я,
- Фахівців з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров’я,
- Інших зацікавлених осіб.
Опрацьовані матеріали будуть надані до депутатських фракцій, груп у Верховній Раді України та проведені відповідні дії з адвокації їх прийняття.
Вся інформація буде розміщуватися на сайтах: БО «Українці проти туберкульозу» – https://stoptb.org.ua/ , ГО Експертна спільнота пацієнтів України https://patient-expert.org.ua/ (в розділі – Громадська експертиза)
Контактна емейл – адреса stoptb@ukr.net
Просимо звернути увагу на те, що термін опрацювання інформації та подачі напрацьованих матеріалів – до 10 червня, 17-00
Додатки, які ми вам відправляємо –
- Порівняльна таблиця, (вкладеним файлом до листа) – завантажити за цим посиланням – http://surl.li/hpjce
- Відповідні документи (матеріали) щодо проекту Закону про подолання туберкульозу в Україні в доступі на сайті ВРУ – за цим посиланням https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/41634
З повагою, за дорученням Коаліції організацій «Зупинимо туберкульоз разом»,
Віталій Руденко
Додаток до Аналізу
Державна політика у сфері протидії захворюванню на туберкульоз традиційно реалізовується в Україні шляхом вирішення низки вузькогалузевих медичних завдань.
Центральним органом виконавчої влади, відповідальним за реалізацію державної політики у сфері боротьби із туберкульозом, є Міністерство охорони здоров‘я України. Але сьогодні проблема туберкульозу вийшла за рамки суто медичної галузі та набула статусу проблеми загальнодержавного значення через невпинне зростання темпів його поширення серед населення України.
Принцип галузевого управління складним соціальним об’єктом, яким є епідемія туберкульозу, зокрема суто медичний підхід до аналізу епідеміологічних показників перешкоджає своєчасному прогнозуванню перспектив розвитку епідемії туберкульозу та розробці відповідного плану національної міжвідомчої протидії його викликам, внаслідок чого епідемія туберкульозу залишається надзвичайно загрозливою не тільки для життя та здоров‘я наших громадян, а, за великим рахунком, надає підстави вважати цю ситуацію, як загрозу національній безпеці української держави, становить перешкоду на шляху до європейської інтеграції України.
Ось чому державна політика протидії захворюванню на туберкульоз не може бути успішною, якщо спрямована на долання викликів туберкульозу виключно медичними засобами, не передбачаючи, в основі своїй, комплексний підхід, який сприятиме усуненню докорінних соціально-економічних причин та наслідків поширення в Україні епідемії туберкульозу.
Основоположним принципом політичного керівництва подолання туберкульозу Стратегія вбачає у заходах «національних протитуберкульозних програм і поза ними з охопленням різних міністерств і департаментів. Такі дії спрямовані на задоволення медичних і немедичний потреб людей, хворих на туберкульоз, а також допомагають здійснювати профілактику туберкульозу.
Це зажадає наявності системи охорони здоров’я з хорошими ресурсами, з хорошою організацією і координацією, що працює під керівництвом уряду і підкріплюється підтримуючими політичними принципами і регулюючими правилами, а також з більш широкою соціальною політикою і політикою в області розвитку.
Національні протитуберкульозні програми, їх партнери і наглядаючі за ними органи повинні брати активну участь в розробці більш широкої порядку денного в області громадського і економічного розвитку». Отже тут йдеться про багатогалузевий і багатосекторальний підходи до вирішення проблеми.
Підзвітність за політичний базовий елемент, йдеться у Стратегії, «буде лежати не тільки на міністерствах охорони здоров’я, а й на інших міністерствах, включаючи міністерства фінансів, праці, соціального забезпечення, житлово-комунального господарства, гірничої справи, сільського господарства тощо.
Визначення дій різних міністерств потребують прихильності і управління з боку найвищих рівнів уряду. Це повинно знайти своє вираження в забезпеченні адекватними ресурсами та підзвітності за оптимальну і комплексну клінічну допомогу; в захисті від катастрофічного економічного тягаря через хворобу; в соціальних практичних заходах, спрямованих на зменшення вразливості до цієї хвороби; і в захисті і зміцненні прав людини». Саме цей важливий елемент повністю не знайшов відображення у проекті Закону «Про подолання туберкульозу в Україні», реєстраційний номер 9147.
Даним листом пропонуємо шлях подолання цього недоліку, для чого прикладаємо відповідний додаток із пропозиціями. Просимо врахувати при доопрацювання Закону і повідомити нас про прийняті рішення щодо наших пропозицій.
Додаток: пропозиції до Закону «Про подолання туберкульозу в Україні», реєстраційний номер 9147 на _______арк.
Співголови Коаліції