Кіровоградщина — на другому місці в Україні після Одещини за показником захворюваності на туберкульоз. За підсумком 2023 року кількість хворих в Україні зросла на сім відсотків, в області на 20 відсотків. За рік на Кіровоградщині туберкульоз виявили в 826 людей.
Причина — неможливість виявити всі випадки в зоні бойових дій або прифронтових територіях, розповіла Суспільному лікарка-фтизіатр, керівниця обласного фтизіопульмонологічного центру Галина Горенко.
Про що саме говорять ці 20 відсотків? (тут і далі пряма мова)
Починаючи з 2015 року (можна сказати й ще раніше), у нас поступово знижувалась захворюваність. Це спрацьовували програмні заходи. Але потім був коронавірусний період, коли ми пацієнтів недовиявляли, а зараз війна, і це не дає нам заспокоїтися, що ситуація поліпшуватиметься.
За підсумками минулого року ми вийшли на рівень 2015 року. В області в 92 людей на 100 тисяч населення виявили туберкульоз. Тоді як в Україні це 48 на 100 тисяч. І це люди, про яких ми знаємо. А експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) кажуть, що в нашій державі ще є 25 відсотків невиявлених людей.
Ви згадали про ВООЗ, і я хочу запитати про сучасні методи лікування. Україна першою в Європі оновила національні стандарти з надання медичної допомоги при туберкульозі відповідно до рекомендацій ВООЗ. Про це пише сайт МОЗу.
За останні п’ять років в нас стандарти лікування туберкульозу постійно змінюються. Це нормальна практика. Ми отримали до свого арсеналу досить потужні нові протитуберкульозні препарати. Держава забезпечує ними безкоштовно і в достатній кількості навіть у такий важкий період. І Україна дійсно одна із перших в європейському регіоні прийняла нові стандарти лікування туберкульозу відповідно до рекомендацій ВООЗ. Ми знаємо, як лікувати й маємо чим лікувати.
У чому суть цих оновлень?
Основне те, що завдяки новітнім схемам і препаратам ми можемо скоротити термін лікування. Раніше це було від шести місяців до 18, 24, а важкі форми туберкульозу до 36 місяців. Але чи може людина витримати той період? Два роки лікуватися й щодня вживати ліки.
Зараз туберкульоз ми лікуємо не два роки, а шість-дев’ять місяців. А з чутливим туберкульозом і чотири місяці. І я згадую з острахом, коли в нас пацієнти лікувалися спочатку в умовах стаціонару, а потім ще у санаторних умовах. Особливо щодо дітей чомусь була хибна думка, що дитина повинна весь час перебувати в медичному закладі.
Зараз ми лікуємо великий відсоток амбулаторно й навіть не госпіталізуємо в стаціонар. Таких в області 80 відсотків пацієнтів. На жаль, 20 відсотків ще потребують стаціонарного лікування, але це не такий тривалий період, як раніше.
Ви говорите “амбулаторне лікування”. Людина приходить в трудовий колектив або ж дитина — в дитячий колектив, і хтось про це дізнається. Наскільки ще присутня в суспільстві стигматизація хворих на туберкульоз?
На жаль, сьогодні в нашій державі й області таке явище, як стигма, щодо пацієнтів з туберкульозом, досить широко розвинене. І вона виходить з браку знань про туберкульоз. Так само як і міфи. Це все пережитки минулого. І треба про це говорити.
Немає потреби госпіталізувати пацієнта в стаціонар, якщо він лікується. Як тільки він розпочинає лікування, уже через два тижні лікування за стандартною схемою (якщо вона дає ефект), він стає незаразним для оточення. Ще раз хочу наголосити, нам не слід боятися пацієнтів, у яких виявили туберкульоз. Нам слід боятися тих, про яких ми ще не знаємо.
До стаціонару ми госпіталізуємо тільки важкі випадки. Це пацієнти, які мають супутню патологію й потребують детальнішого й ретельнішого вивчення та призначення схем лікування. До речі, пацієнти можуть отримати лікарняний лист амбулаторно. Не треба для цього стаціонару. І після певного періоду часу, коли вони стають вже не заразними (так простіше казати для загального розуміння), вони можуть виходити на роботу й працювати в колективах.
Скільки живе паличка Коха?
Хочу розвіяти й цей міф. Сама по собі туберкульозна інфекція стійка в зовнішньому середовищі, але ми повинні розуміти, як туберкульоз передається. Основний шлях передачі — аерозольний, тобто через повітря.
Неможливо заразитися через використання предметів побуту, через їжу. Тому варто на це зважати, коли ми знаходимось в приміщенні й коли є велике скупчення людей. Слід частіше провітрювати приміщення, у якому ми працюємо, живемо або навчаємось.
Але ж діти в укриттях здобувають освіту, а військові в бліндажах нас захищають.
Це якраз приміщення, де є скупчення людей. Тому той самий чинник передачі інфекції збільшується в рази. Також ще зниження імунітету має велике значення. Зараз війна, всі перебувають в стресі, фізично й емоційно перевантажені. Це негативно впливає на наш імунітет. Тому і можливість захворіти збільшується в рази.
І, на жаль, є небезпека для самих військових. У нас за направленням з військових частин або шпиталів потрапляють пацієнти з різних регіонів. За 2022 рік ми пролікували у себе 39 військових пацієнтів, а минулому році ця цифра становила 46.
Які наслідки це захворювання залишає в організмі?
Якщо хвороба виявлена на ранніх стадіях захворювання, то після лікування майже ніяких наслідків не залишається. Людина видужує. Але якщо це форми туберкульозу з ускладненнями, то тоді дійсно наслідки можуть бути. Це фіброзні зміни. Але це ще один міф, що туберкульоз уражує тільки легені.
90 відсотків — це справді захворювання легенів, а 10 відсотків – це інші форми туберкульозу. І там наслідки теж можуть бути різними. Це може бути туберкульоз кісткової системи, хребта, суглобів, сечостатевої системи, ока.
Коли треба йти до лікаря за профілактикою або ж на обстеження?
Якщо раніше ми суцільно проводили обстеження всього населення через рентген, то тепер визнали, що це не доцільно. І зараз медичні працівники зосереджені на роботі серед груп ризику.
Тобто флюорографія, яка була обов’язковою раз на два роки, вже неефективна?
Недоцільна й неефективна. Цих груп ризику загалом 23. Але є кілька основних. Найбільша — це люди, які контактують з хворими на туберкульоз. По-друге, це ВІЛ-інфіковані. Тобто це той контингент, де йде зниження імунітету.
Також є ризик мати захворювання в тих, хто зловживає алкоголем, наркотичними засобами, палінням, які вимушені тривало лікуватися гормональними препаратами, які лікують онкозахворювання або цукровий діабет. Тобто основне, що ми повинні зрозуміти, що будь-що, що знижує імунітет, підвищує ризик захворіти на туберкульоз.
Яким чином відбувається активне виявлення туберкульозу? В основному це робота первинної ланки, сімейних лікарів, бо вони знають людей, з якими вони уклали декларації. Вони формують групу ризику й складають для себе список.
Якщо людина з групи ризику, то її запрошують, проводять скринінгове анкетування. Лікар ставить певні запитання, і наприкінці опитування ми можемо зрозуміти, чи є середній або високий рівень ризику, щоб порекомендувати пацієнту подальше обстеження.
Другий метод — це скринінгове дослідження органів грудної порожнини для того, щоб виявити туберкульоз на ранніх стадіях. І якщо лікар виявить, що пацієнт має скарги на кашель, виділяє мокротиння, то пропонують провести молекулярно-генетичне дослідження цього мокротиння.
Це обстеження безкоштовне. Сімейний лікар видає направлення, і через дві-три години ми матимемо уяву, чи це туберкульоз і який він, щоб розпочати лікування.
У мене було запитання про маршрут пацієнта, і я так розумію, що ви вже його розказали.
Це я казала про активне виявлення, коли медичний працівник сам пропонує пацієнту. До речі, щодо скринінгового анкетування, то його кожен може пройти й самостійно. Багато часу це не займає.
Можна задати пошук “Центр громадського здоров’я, анкетування на туберкульоз”, і відразу ви будете мати перед собою анкету. І будете мати уяву, чи є в групі ризику, чи варто звернути до сімейного лікаря.
Коли ми кажемо про маршрут пацієнта, то це тоді, коли є скарги. Це кашель, більше ніж два тижні, підвищені втомлюваність й пітливість, особливо вночі, субфебрильна температура. До речі, вона може раптово підвищуватися і також раптово падати.
Сімейний лікар має всі можливості провести дослідження, які спростовують чи підтверджують туберкульоз. Це теж скринінгове анкетування, направлення пацієнта на рентген і аналіз мокротиння.
Якщо з’явились лабораторні дані, що все ж підозра на туберкульоз, тоді ми направляємо пацієнта до фтизіатра, і вже фтизіатр вирішує, якою схемою будемо лікувати. Амбулаторно чи стаціонарно, під наглядом сімейного лікаря чи фтизіатра. Наголошую, зараз не обов’язково лягати до стаціонару, можна лікуватися за місцем проживання.
Але ж фтизіатр перебуває в обласному центрі.
У нас уже багато років діють сучасні інноваційні методи контролю. Це ДОТ лікування, відеоконтроль, коли пацієнт перебуває вдома, вживає ліки, щодня знімає це на камеру і надсилає звіт медичній сестрі або лікарю. Або ж у реальному часі лікар дивиться, як пацієнт вживає ліки, чи все в нього добре.
Також у нашій області завдяки нашим партнерам (це міжнародна організація PATH, яка фінансується коштом донорів USAID), можна використовувати ще один новітній метод контролю — смартбокси. Це невеличка коробочка, яка за допомогою інтернет-мережі з’єднана з відповідною програмою.
Медичний працівник заряджає цю коробочку, складає туди ліки, і пацієнт з цими ліками їде до себе в регіон. І саме цей смартбокс дозволяє проконтролювати вживання ліків, якщо немає стійкого інтернету й можливості користуватися відеокамерою. Пацієнт відкриває, і ми бачимо, що він ужив ліки.
А якщо пацієнт відкриває коробочку, коробочка реагує, а пацієнт не вживає ліків?
На такий метод контролю ми беремо не всіх пацієнтів, а тільки тих, хто має велику прихильність до лікування. І саме тому лікар індивідуально з кожним пацієнтом розробляє схему лікування й методи контролю.
За матеріалами Суспільне Кропивницький
Більше на сайті БО «Українці проти туберкульозу» https://stoptb.org.ua/