#Журналісти_проти_туберкульозу
Туберкульоз – інфекційна хвороба, але не вирок. Інформаційна кампанія до Всеукраїнського та Всесвітнього дня боротьби із захворюванням на туберкульоз.
Продовжуємо публікувати матеріали в рамках інформаційної кампанії. Пропонуємо вашій увазі матеріал – ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ПРО ТУБЕРКУЛЬОЗ
Туберкульоз, або сухоти, відомий із сивої давнини – відколи існує людство на Землі.
Туберкульозом страждали люди і тварини з давніх-давен, ще з доісторичних часів глибокої
стародавності – відколи існують люди на землі, а за археологічними знахідками останніх часів, первісна людина виникла близько 4 мільйонів років тому. Отже, незважаючи на наявність туберкульозу з часів існування людства, захворюваність цією недугою почала зростати у міру переходу від розсіяного до кочівного способу життя і до осілості у поселеннях та містах, що було зумовлено скупченістю людей і сприятливими факторами зараження туберкульозом.
Туберкульозні ураження хребта виявлені при дослідженні останків людини періоду неоліту (близько 5000 років до н.е.). Їх знаходили у єгипетських муміях (близько 2700 років до н.е.), муміях молодого жерця у Фівах (близько 1000 років до н.е.). Так, на стінах єгипетських гробниць (2160–1335 рр. до н.е.) знайшли зображені фігурки людей зі змінами, характерними для туберкульозу хребта і кульшового суглобу.
Численні історичні документи й матеріали свідчать про повсюдне поширення туберкульозу в далекому минулому. Найдревніша знахідка, що вказує на захворювання туберкульозом людей, які населяли у віддалені часи Європу, належить Бартельсу (Bartels). У 1904 р. при обстеженні знайденого поблизу Гейдельберга кістяка людини, що жила в кам’яному віці .(приблизно за 5000 років до н.е.), він установив туберкульозне ураження декількох грудних хребців з утворенням горба. Подібні зміни в хребті, що супроводжувалися напливними абсцесами, а також специфічні ураження великих суглобів кінцівок зі свищами були виявлені у муміфікованих трупів єгиптян, що жили за 2000—2750 років до н.е.
Ще Гомер (750 років до н.е.) указував, що в його сучасників часто зустрічалися запальні зміни в різних органах, у тому числі в легенях. Він називав ці процеси phyma (запальне розростання).
Цим терміном Гіппократ, що жив набагато пізніше (між 459 і 377 рр. до н.е.), називав легеневий туберкульоз у сьогоднішньому розумінні. Як свідчать літописи і писемні знахідки, лікарі минулого найбільше цікавилися туберкульозом легень, який був надзвичайно широко розповсюджений, зокрема у Давній Індії, Китаї.
Перші відомості про туберкульоз подібні ураження знаходимо у Старому та Новому Завітах Біблії. У третій книзі Мойсея (Левіт), наприклад, викладений Закон про проказу (розділ ХІІІ). Ісус Христос чудодійно зцілив не одного прокаженого. Пророки Старого Завіту та Ісус Христос у Новому Завіті найчастіше зцілювали людей, хворих на лепру, яка, як відомо, спричинена Мікобактерією лепри, тобто збудник того ж роду, що спричиняє туберкульоз.
Туберкульоз впродовж тисячоліть косив і заганяв у могили щороку мільйони невинних людей – і дорослих, і дітей. Епідемія туберкульозу хвилеподібно, то спалахувала, то затихала. Остання велика всесвітня епідемія була у ХІХ столітті, ще в доантибактеріальну еру, коли не було ні антибіотиків, ні інших протимікробних засобів. Тоді від туберкульозу пішла у вічність незчисленна кількість людей. Кінець другого тисячоліття ознаменував себе новим витком епідемії туберкульозу.
Починаючи від зародження медицини з часів первіснообщинного ладу й до кінця ХІХ століття ні населенню, ні лікарям, не були відомі ані збудник туберкульозу, ані шляхи зараження цією недугою, не було ефективних методів лікування. Така страшенна й безвихідна ситуація стала поштовхом до вельми значних відкриттів стосовно перемоги над туберкульозом.
Так, у 1882 році Роберт Кох відкрив кислотостійку мікобактерію, яку весь світ називає бацилою або паличкою Коха, а сьогодні її називають Мікобактерією туберкульозу.
Другим революційним відкриттям були х-промені. Їх описав і запатентував ще у 1877 році український вчений Іван Павлович Пулюй. За цей винахід і конструкцію вакуумної трубки (трубки Пулюя) галичанин І.Пулюй у 1881 р. одержав срібну медаль на світовій електротехнічній виставці в Парижі. Лише через 14 років після цього х-промені відкрив німецький вчений Вільгельм Конрад Рентген, який народився в одному і тому ж 1845 році, що й І.Пулюй. Проте В.К.Рентген в своїх працях і доповідях жодного разу не згадував ні імені І.Пулюя, ні його трубки. Через таке замовчування світовий пріоритет отримав В.К.Рентген.
В 1919 році Кальмет і Герен розробили протитуберкульозну вакцину БЦЖ. Це було третє відкриття. Далі в 1944 році американський бактеріолог українського походження (із Одеси)
Ваксман отримав протитуберкульозний препарат – стрептоміцин. З 1954 року в практику ввійшли інші протитуберкульозні препарати. Остання поряд із поліпшенням добробуту народу привели до значного покращання епідеміологічної ситуації з туберкульозу у багатьох країнах світу, у тому числі в Україні – в 1970–1980 роках.
В 90-х роках цього століття соціально-економічна криза в країні, погіршення добробуту нашого народу, невпевненість у завтрашньому дні, стреси, незбалансоване харчування і навіть недоїдання багатьох наших співвітчизників, малі дози радіації після Чорнобильського лиха, забруднення довкілля, насамперед, повітря, води і харчових продуктів, промисловими викидами, пестицидами та іншими нечистотами, погіршили імунітет у багатьох людей, й на цьому тлі відбувся спалах туберкульозу. Не незалежність України є виною зростання туберкульозу, як це хибно дезорієнтують народ деякі горе політикани.
Туберкульоз процвітає зараз у посткомуністичних країнах, а також у найбідніших країнах Африки та Азії. У незалежних індустріальних й високорозвинених країнах туберкульоз у корінного населення майже не реєструється, або зумовлений в основному ВІЛ/СНІД, або завезений туди іноземцями, що прибули на постійне місце проживання із бідних країн, найбільше із посткомуністичних.
Туберкульоз – має чинники соціальної хвороби, тому він зростає у цих країнах, де погані соціально-економічні умови, де поганий добробут народу, низька його освіченість, примітивна санітарна культура, а також кризовий соціально-економічний стан країни.
Головні етапи в науковій історії туберкульозу можна узагальнити так по роках:
1865 – Jean-Antoine Villemin довів, що туберкульоз є інфекційним захворюванням.
1882 – Robert Koch відкрив М. tuberculosis бактерію, що викликає туберкульоз.
1891 – Robert Koch описав склад туберкуліну.
1894 – С. Forlanini застосовував штучний пневмоторакс.
1900 – Початок етапу санаторіїв у лікуванні туберкульозу.
1920 – Вироблений штам вакцини Calmette-Guerin (БЦЖ).
1943 – Вироблений стрептоміцин – препарат для лікування туберкульозу.
1952 – відкрито протитуберкульозний препарат Ізоніазид (ГІНК).
1956 – Початок амбулаторної хіміотерапії (досвід Madarasa).
1957 – відкрито протитуберкульозний препарат Рифампіцин.
1965 – клінічне застосування протитуберкульозного препарату Рифампіцину.
1985 – Підвищення туберкульозу із середини 1980-х років у США, Західній Європі а після розпаду Радянського Союзу – в Східній Європі та Росії.
1993 – ВООЗ оголошує туберкульоз глобальною проблемою.
1994 – 1995 – Початок DOTS-стратегії, рекомендованої ВООЗ.
Далі буде. Матеріал взято з «Навчального модуля для працівників засобів масової інформації та громадських організацій актуальні питання висвітлення засобами масової інформації протидії захворюванню на туберкульоз в Україні», розробленого БО «Українці проти туберкульозу»
Більше на сайті БО «Українці проти туберкульозу» https://stoptb.org.ua/
Запрошуємо до Telegram – каналу “Протидія туберкульозу в Україні, Fighting with the tuberculosis epidemic in Ukraine. https://t.me/stoptborgua
Запрошуємо до Фейсбук-сторінки Журналісти проти туберкульозу https://www.facebook.com/groups/journalistsagainsttuberculosis