Пропонуємо вашій увазі програмну статтю до створення Національної платформи об’єднаних зусиль у протидії туберкульозу в Україні Юрія Валецького – доктора медичних наук, професора, КЗВО «Волинський медичний інститут», спів координатора Національної платформи об’єднаних зусиль у протидії туберкульозу в Україні
Аналіз статистичних даних щодо туберкульозу за перше півріччя 2023 року свідчить про подальше значне погіршення епідеміологічної ситуації з цієї хвороби, а саме: ріст захворюваності на туберкульоз (включаючи його рецидиви) в Україні на 11,6%, а в деяких областях і на 100% та 73% (Харківська та Волинська відповідно); ріст захворюваності на туберкульоз (включаючи його рецидиви) дітей віком 0 – 17 років в Україні на 60%, а в деяких областях в 20,4 та 19,1 рази (Закарпатська та Волинська відповідно). Загалом, ріст захворюваності в першому півріччі в Україні спостерігається у 19 регіонах (областях та місті Києві) і лише у п`яти регіонах відмічається його зменшення (Дніпропетровська, Донецька, Тернопільська, Херсонська, Чернігівська).
Причина зменшення захворюваності у чотирьох з них зрозумілі: там ведуться активні військові дії, а відтак мають місце недовиявлення хвороби та хиби статистики. А ось зменшення захворюваності у Тернопільській області пояснити важко (ймовірно – недовиявлення). Особливо бентежить значний ріст захворюваності серед дітей (особливо у західних областях), що вказує на вкрай неблагоприємну, в прогностичному плані, ситуацію, а також на те, що має місце значна інфікованість населення збудником туберкульозу останні роки через відсутність ізоляції бактеріовиділювачів.
Враховуючи досвід боротьби з туберкульозом в Україні та за її межами останні десятиріччя, аналізуючи статистичні дані щодо туберкульозу можна зробити висновок, що результати боротьби з туберкульозом не є задовільними і потребують невідкладних та рішучих втручань органів влади.
Ми вважаємо, що для подолання епідемії туберкульозу потрібно організувати і виконати такі три першочергових та найбільш значущих завдання:
- Своєчасне виявлення хворих на туберкульоз.
- Ізоляція хворих на туберкульоз органів дихання (крім випадків туберкульозу плеври та туберкульозу внутрішньогрудних лімфатичних вузлів без бронхо-нодулярних нориць).
- Правильне контрольоване лікування аж до повного вилікування.
Якщо хоч одна з цих складових не буде виконуватись належним чином – епідемію подолати не можливо. При цьому, найбільш об`єктивним та показовим результатом ефективної роботи по боротьбі з туберкульозом є відсутність або значне зменшення інфікованості населення збудником туберкульозу.
Забезпечення успішності заходів боротьби із туберкульозом в Україні, на нашу думку, можливе шляхом виконання наступних основних заходів:
– впровадження обов‘язкових профілактичних медичних оглядів всього населення з метою своєчасного виявлення випадків захворювання на туберкульоз;
– впровадження обов‘язкових профілактичних медичних оглядів на туберкульоз осіб з числа внутрішньо переміщених при постановці на облік та отриманні допомоги чи виїзді за межі держави і таке інше;
– створення достатнього ліжкового фонду для забезпечення стаціонарного лікування хворих на туберкульоз;
– розробка дієвого закону про примусове лікування або ізоляцію хворих на туберкульоз, які ухиляються від лікування, так як вони створюють загрозу інфікування здорових осіб.
В пріоритеті має бути право здорових людей бути не інфікованими збудником туберкульозу, а відтак і ніколи не захворіти на туберкульоз. І це право має бути забезпечено Конституцією України шляхом ефективної роботи відповідних державних структур. Адже відомо, що гарантією того, що людина ніколи не захворіє на туберкульоз є відсутність інфікованості її збудником туберкульозу. Також відомо, що кожна людина, яка інфікована збудником туберкульозу має ризик, протягом свого життя, захворіти на туберкульоз.
Туберкульоз є не лише інфекційна, а і соціально-небезпечна хвороба. Це означає, що її чинники мають політичні, соціальні, економічні, культурні тощо коріння, а наслідки негативно впливають на стан здоров’я і якість життя населення, несуть в собі загрозу економіці і національній безпеці нашої держави. Сьогодні проблема туберкульозу вийшла за рамки суто медичної галузі та набула статусу проблеми загальнодержавного значення через невпинне зростання темпів його поширення серед населення України.
Туберкульоз і COVID-19 мають багато спільного. Це і шлях поширення інфекції (переважно повітряно-краплинний) і те, що при обох хворобах переважно уражуються легені. Проте, є і багато того, що їх різнить. У першу чергу – це інкубаційний період: якщо при COVID-19 він триває в середньому 5 – 14 днів, то при туберкульозі він може тривати багато місяців, років та навіть десятиріч.
Тому, прикладом боротьби з туберкульозом може слугувати досвід боротьби з пандемією COVID-19 (в значній та певній мірі). Тоді було швидко налагоджено виявлення хворих (тестуванням було охоплено, практично, все населення: всі працюючі, контактні особи та ті хто має ознаки хвороби, при зверненні у лікувальний заклад, при перетині кордонів,…) та їх ізоляція (для цієї мети були задіяні санаторії, будинки відпочинку, ізоляція у власних помешканнях,… (на ізоляції була навіть міністр охорони здоров`я)) з ретельним контролем за цим правоохоронних органів та проведенням відповідних каральних та превентивних заходів (штрафи, недопущення до виконання своїх професійних обов`язків,…).
Були швидко та ефективно перепрофілізовані заклади охорони здоров’я для лікування хворих. Ці заходи нам показали хороший потенціал можливостей вітчизняної охорони здоров`я, як системи, та інших державних структур та відомств. Було б бажання..!
Пропоную виділити позитивні та негативні моменти у боротьбі з туберкульозом в Україні. До позитивних, на мою думку, можна віднести наступні:
- Є можливість швидкої та якісної лабораторної діагностики туберкульозу (її можливості значно покращились останнє десятиріччя);
- Є значний науковий потенціал (потужний профільний інститут з численними науковими працівниками в цій галузі; профільні кафедри при медичних закладах вищої освіти з численними науковими працівниками в цій галузі; інститути та кафедри епідеміології з численними науковими працівниками в цій галузі);
- Є численні державні та неурядові організації, які мають великий досвід боротьби з туберкульозом та значну чисельність персоналу;
- Фінансова та інша допомога зі сторони ВООЗ та інших закордонних та міжнародних організацій.
До негативних моментів, на нашу думку, можна віднести наступні:
- Несвоєчасне виявлення хворих на туберкульоз (виявляються, зазвичай, занедбані форми туберкульозу (з деструкцією, бактеріовиділенням, ускладненнями, які вже тривалий час інфіковують оточуючих)) через недосконалість нормативно-законодавчої бази та з інших причин;
- Неналежна увага приділяється ізоляції бактеріовиділювачів та має місце недосконалість законодавства з цього питання (відсутність закону про примусове лікування бактеріовиділювачів або їх ізоляцію, а закон про примусову госпіталізацію є неефективним та його реалізація виглядає досить «кумедно»);
- Контрольованість лікування хворих, як одного з основних принципів лікування туберкульозу, часто відсутня або проводиться формально;
- Надмірне скорочення фтизіатричної служби, у тому числі стаціонарних ліжок;
- Неналежна увага приділяється боротьбі з інфікованістю населення збудником туберкульоз, як запоруки того, що людина ніколи не захворіє на туберкульоз та не вивчається дана проблематика;
- Перевантаження лікарів первинної ланки питаннями боротьби з туберкульозом (лікування, моніторинг,…) в той час, як вони і так надто навантажені іншими елементами своїх функціональних обов`язків та фізично не спроможні достатньо часу та уваги приділяти хворим на туберкульоз, а інколи і не достатньо підготовлені у цих питаннях;
- Відсутність високоефективної вакцини (якою б можна було зробити щеплення і людина ніколи б не захворіла на туберкульоз);
- Відсутність високоефективних ліків (тривалість лікування якими тривала б менше 1 місяця і не вироблялася б резистентність).
До дискусійних питань, на нашу думку, можна віднести наступні:
Чи варто таку велику надію покладати на іноземні протоколи надання медичної допомоги хворим на туберкульоз та рекомендації ВООЗ, копіюючи та перекладаючи їх дослівно (в Україні є достатній науковий потенціал фтизіатрів та епідеміологів і багато практикуючих фахівців (фтизіатри, епідеміологи,…); в кожній країні є свої особливості (групи ризику, менталітет, культура, освіченість, санітарна грамотність, імунологічні особливості організму, шкідливі фактори зовнішнього середовища, економічна ситуація в країні та життєвий рівень населення, міграційні процеси, військові дії або їх відсутність, щільність населення, кліматичні умови та ще багато іншого). Хто ж як не ми самі (фахівці та органи влади) маємо це все врахувати? Хіба може ВООЗ чи якісь інші міжнародні організації це все врахувати?
Складається враження, що в світі та в Україні не ведеться боротьба з метою ліквідації туберкульозу, а створюються умови для того щоб туберкульоз був і була постійна потреба в його лікуванні, адже для цього потрібно дуже багато медикаментів та всього іншого, а це величезні фінансові та інші ресурси (хіба вигідно фармацевтичним компаніям втратити такий фантастичний ринок збуту, адже щодня від туберкульозу в Україні отримують лікування від 10 до 20 тисяч пацієнтів? Хіба вигідно соціальним службам та багатьом іншим, щоб люди не хворіли?); якби було не так то в пріоритеті були б заходи по ліквідації інфікованості населення збудником туберкульозу, як запоруки та гарантії не захворіти на туберкульоз, а ми бачимо, переважно, акценти на не значущих та таких, що не впливають на захворюваність туберкульозом, або впливають в незначній мірі, компонентів (боротьба з стигматизацією та дискримінацією хворих на туберкульоз (хіба ці явища настільки виражені в нашій країні?); заміна термінів (не «пацієнт», а «людина, яка отримує медичну допомогу», не «лікар», а «надавач послуг»,…).
Отже, можна зробити наступні висновки:
- В Україні погіршується епідеміологічна ситуація з туберкульозу, особливо серед дитячого населення, що є досить неблагоприємною прогностичною ознакою та несе загрозу економіці і національній безпеці нашої держави.
- Є потреба у вдосконаленні протитуберкульозних заходів в Україні та правильній розстановці пріоритетів у боротьбі з туберкульозом, які б сприяли боротьбі з інфікованістю населення України збудником туберкульозу, як запорукою та гарантією того, що людина ніколи не захворіє на туберкульоз; ними мають бути:
1) Своєчасне виявлення хворих на туберкульоз.
2) Ізоляція хворих на туберкульоз органів дихання (крім випадків туберкульозу плеври та туберкульозу внутрішньогрудних лімфатичних вузлів без бронхо-нодулярних нориць).
3) Правильне контрольоване лікування аж до повного вилікування.
- Є потреба у створенні сучасного алгоритму виявлення хворих на туберкульоз, їх ізоляції та контрольованого лікування (для цього потрібне законодавче та регламентуюче підґрунтя; прототипом можуть бути заходи по боротьбі з пандемією COVID-19).
- В пріоритеті має бути право здорових людей бути не інфікованими збудником туберкульозу, а відтак і ніколи не захворіти на туберкульоз.
Також, з із більш докладнішою інформацією про Національну платформу об’єднаних зусиль у протидії туберкульозу в Україні, можна ознайомитись на сайті БО «Українці проти туберкульозу»
Запрошуємо Вас приєднатися до Національної платформи шляхом заповнення форми, яка додається нижче, або за посиланням
Заповнюючи цю форму, Ви засвідчуєте, що ваші персональні дані добровільно надаються організації з подальшим занесенням до бази персональних даних організації, а також підтверджуєте, що організація отримала ці дані правомірним чином та володіє ними на законних підставах. Ви погоджуєтесь на обробку організацією ваших персональних даних з метою забезпечення вашої добровільної участі у Національній платформі.
На даному етапі Національна платформа не передбачається під державну реєстрацію як формальна організація, тож форма реєстрації не передбачає жодних зобов’язань, пов’язаних із членством, а лише засвідчує прихильність до її мети та завдань.
Запрошуємо Вас приєднатися до Національної платформи шляхом заповнення форми, яка додається, або заповненням Форми приєднання – за посиланням
Також просимо поширити відповідну інформацію серед фахівців, яких зацікавить питання долучитися до участі в Національній платформі з метою покращення епідеміологічної ситуації з туберкульозом в Україні
БО «Українці проти туберкульозу» https://stoptb.org.ua/