«ВІЛ/СНІД ЛОББІ» VS «ХВОРІ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ», АБО Ж «ХТО-КОГО» В УКРАЇНІ?

За основу проведення нашого аналізу візьмемо 1987 рік, адже саме з цього року починається спостереження за ситуацією, пов‘язаною із ВІЛ/СНІД в Україні. Водночас, епідемія туберкульозу в Україні була офіційно оголошена лише у 1995 році, тобто 8 років потому.

Отже, за офіційними відомостями Міністерства охорони здоров‘я України, впродовж 27 років спостереження, було інфіковано ВІЛ 261 704 особи та захворіло на СНІД 74 049 осіб, або всього 335 753 особи, з яких 34 640 осіб, впродовж цього періоду часу, померло. При цьому тим, хто розуміється на проблемі, відомо, що від СНІД взагалі не померло ще жодної людини! Вони вмирають від супутніх захворювань, в першу чергу – від туберкульозу. Для порівняння, за цей самий період, в Україні виявлено близько 1 млн. нових випадків захворювання на туберкульоз, а не менше 300 тис. осіб померло від туберкульозу. Водночас, досвід вказує на те, що, за умов отримання ефективної антиретровірусної терапії, ВІЛ-інфіковані люди живуть нормальним життям досить тривалий час. В той же час, за наявними даними, тільки у 2010 р. від туберкульозу вилікували лише 56,6% хворих з новими випадками туберкульозу з бактеріовиділенням, 18,0% пацієнтів померли і вже не впливали на епідситуацію, проте 22,0% із невдалим або перерваним лікуванням поповнювали вогнище інфекції серед популяції населення, що, за свідченням головного позаштатного фтизіатра МОЗ України академіка Ю. Фещенка, знову призведе в найближчому майбутньому до підвищення рівня захворюваності на туберкульоз за рахунок мультирезистентного туберкульозу (http://www.ifp.kiev.ua/).

При цьому, на заходи Загальнодержавної програми протидії туберкульозу заплановано спрямувати у 2012 – 2016 роках 1.830.762,17 млн. грн., в той час. як на заходи Загальнодержавної програми протидії ВІЛ/СНІД 2014 – 2018 років заплановано витратити 6.380.148,42 млн. грн., або вчетверо більше. Але тільки в 2014 році на заходи Загальнодержавної програми протидії туберкульозу спрямовано всього 166.218,7 млн. грн. від запланованих 254.037,27 млн. грн., або ж в 1,5 менше очікуваного. Варто наголоити, що в доларовому еквіваленті (із урахуванням інфляції)  ці суми розташовуватимуться наступним чином: 12.786 млн. доларів у 2014 році проти 31.754 млн. доларів в цінах 2012 року, тобто майже у 2,5 рази менше від запланованого.

За інформацією офіційного сайту Глобального фонду для боротьби зі СНІД, туберкульозом та малярією http://portfolio.theglobalfund.org/en/Country/Index/UKR, на протидію ВІЛ-інфекції/СНІД та туберкульозу Україна отримала 6 грантів, з яких на боротьбу із ВІЛ/СНІД – 5 на загальну суму $ 445,784,895, на боротьбу із туберкульозом – 1 на суму $ 82,955,197. Таким чином, на заходи із протидії ВІЛ/СНІД Глобальним фондом було надано 81,0% всіх коштів, скерованих Україні на протидію зазначених соціально небезпечних хвороб, в той час, як доля туберкульозу тут становить всього 19,0%.

А тепер наступний приклад. Розглянемо завдання єдиної консолідованої програми з ВІЛ і туберкульозу на 2015–2017 рр. за підтримки Глобального фонду для боротьби зі СНІД, туберкульозом та малярією на основі матеріалів конкурсу, оголошеного 01.09.2014 р. в рамках єдиної консолідованої програми з ВІЛ і туберкульозу на 2015 – 2017 рр. в Україні і основною метою якої було визначено зниження рівня захворюваності та смертності від ВІЛ/СНІД  і  туберкульозу,  за  підтримки  Глобального  фонду  для  боротьби  зі  СНІД, туберкульозом та малярією. При цьому надзвичайно показовим є факт того, що організаторами конкурсу стали ВБО «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» та МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», як основні реципієнти вищезазначеної програми, адже пріоритетом  конкурсу  були визначені наступні напрямки діяльності (наводимо за текстом оголошення про конкурс):  підтримка  громадської  ініціативи,  спрямованої  на  зменшення захворюваності на ВІЛ/СНІД у найбільш уразливих групах населення, розвиток громадської підтримки ВІЛ-позитивних та найбільш уразливих до ВІЛ груп, визначення та впровадження зразків найефективнішої відповіді на епідемію, покращення якості життя людей, які живуть з ВІЛ/СНІД, шляхом надання психологічної, соціальної, консультативної, правової допомоги та адвокатування доступності лікарських засобів та діагностики для ЛЖВ в Україні.

Не важко побачити, що серед пріоритетів цього конкурсу (очевидно, що і в рамках цілої єдиної консолідованої програми з ВІЛ і туберкульозу на 2015–2017 рр. за підтримки Глобального фонду для боротьби зі СНІД, туберкульозом та малярією) навіть слово «туберкульоз» відсутнє. Давайте подивимось, як це екстраполюється на конкретні заходи та обсяги їх фінансування:

Таким чином, і в рамках єдиної консолідованої програми з ВІЛ і туберкульозу на 2015–2017 рр. за кошти Глобального фонду фінансування заходів з протидії ВІЛ перевищує фінансування заходів з протидії туберкульозу в 4,28 рази та фактично зберігається виявлена нами вище пропорція між інтервенціями Глобального фонду в Україну на заходи із протидії ВІЛ/СНІД та туберкульозу (81,0% до 19,0%).

Для мене особисто, як для звичайної людини, такі пріоритети завжди викликали нерозуміння: чому на протидію хворобі, від якої складно вберегтися, адже вони поширюється повітрям і в зоні ризику всі люди, якою захворюють втричі частіше, а вмирають від якої  вдесятеро більше, приділяється уваги та витрачається коштів майже вп‘ятеро менше, аніж на ВІЛ/СНІД, в основі якого (хтось це може не вподобати) лежить моральний, поведінковий фактор? Це питання риторичне, адже відповідь на нього – секрет Полішинеля.

 Розраховуючи на міжнародну допомогу, українська держава в той же час не розбудовує власну ефективну та незалежну політику у сфері протидії туберкульозу, а прописує в Загальнодержавній цільовій соціальній програмі протидії захворюванню на туберкульоз на 2012 – 2016 роки майже 32,35% видатків на її виконання за кошти Глобального фонду. Великого занепокоєння в української протитуберкульозної громадськості викликає доля зазначеної програми, адже до часу завершення її дії залишається два роки. На 2015 рік мав припасти останній рік дії програми з туберкульозу за кошти 9 раунду Глобального фонду, але, із урахуванням описаних вже змін та із впровадженням єдиної консолідованої програми, Загальнодержавна програма очевидно що вже не отримає кошти Глобального фонду в тому обсязі, як вони були попередньо заплановані. Як в цьому сенсі складеться 2016 рік мабуть не знає ніхто. Тож можна передбачити, що Загальнодержавну програму знову піддаватимуть ревізії. Але чи варто це робити? Все більш очевидним стає той факт, що необхідно  формувати нову державну політику протидії туберкульозу і вже на її основі розробляти нову комплексну «Національну стратегію подолання епідемії туберкульозу до 2020 року».

За інших обставин дуже важко очікувати серйозних успіхів у подолання туберкульозу в Україні.

Сергій Борткевич, співголова Коаліції «Зупинимо туберкульоз разом», 14.11.2014