24 березня 2013 року Україна та весь світ відзначили Всесвітній та Всеукраїнський день боротьби з туберкульозом.
В цьому році Всесвітній день боротьби із туберкульозом пройшов під ініційованим Всесвітньою організацією охорони здоров’я гаслом «Зупинить туберкульоз протягом мого життя» («Stop TB in my lifetime»).
Довідка МОЗ України: В Україні показник захворюваності на туберкульоз у 2012 році становив 68,1 на 100 тис. населення, що на 15,7% менше порівняно з 2007 роком. Показник смертності від цього інфекційного захворювання знизився на 32,8% порівняно з 2007 роком. Зменшилася на 6 тис. осіб за цей період і кількість хворих, у яких вперше діагностовано туберкульоз. Зараз у Міністерстві охорони здоров’я говорять про те, що в контексті боротьби з туберкульозом в усіх регіонах буде забезпечуватися реєстр хворих, який наразі функціонує лише у декількох областях.
За даними експертів Коаліції організацій «Зупинимо туберкульоз разом» епідемія туберкульозу в Україні продовжує поширюватися:
– В Україні стрімко зростає захворюваність на мультирезистентний туберкульоз. Так із вперше виявлених хворих 16 випадків на 100 тис. населення припадає на мультирезистентний туберкульоз.
– Протягом останніх 5-7 років системні перебої із закупівлею протитуберкульозних лікарських засобів, що призводить до порушення схем лікування та рукотворного створення державою мультирезистентного туберкульозу.
– Хронічне недофінансування заходів на боротьбу із туберкульозом. За експертною оцінкою членів Коаліції організацій «Зупинимо туберкульоз разом» із 44 заходів, визначених до виконання «Загальнодержавною програмою протидії захворюванню на туберкульоз у 2007−2011 роках», з Державного бюджету України за бюджетною програмою «Забезпечення медичних заходів по боротьбі з туберкульозом, профілактики та лікування СНІД, лікування онкологічних хворих, в тому числі на умовах фінансового лізингу» (КПКВК 2301370) було профінансовано всього від 4 до 6; значний тягар у фінансуванні завдань Загальнодержавної програми перенесено на маломіцні обласні та місцеві бюджети; фінансування частини заходів взагалі не передбачено.
– В Україні відсутній достовірний облік показників захворюваності, поширеності та ефективності лікування туберкульозу, тривалий час не створений Реєстр хворих на туберкульоз, що унеможливлює чітке визначення їх загальної кількості та ефективний контроль за епідемією.
– В Україні, за експертними оцінками, перевіряється на туберкульоз не більше 40% українських громадян. Поза перевіркою на туберкульоз як правило знаходяться наступні категорії:
а) безробітні працездатного віку;
б) сільське населення;
в) пенсіонери;
г) шукачі притулку;
д)трудові мігранти;
е) безхатченки (за експертними оцінками безхатченків близько 1 млн. чоловік і більшість з них може бути носіями мультирезистентних форм туберкульозу);
ж) працівники важких професій (металурги, шахтарі, тощо).
– В Україні скоро не буде кому лікувати хворих на туберкульоз у зв’язку з низькою соціальною захищеністю фтизіатрів та відповідно низькою популярністю професії фтизіатра серед молодих фахівців.
– Як результат, має місце неефективна організація лікування хворих в Україні, яка включає в себе, в першу чергу, пізню діагностику, відсутність стовідсоткового контролю за прийомом ліків, відсутність санітарно-освітньої роботи з пацієнтами, високу поширеність ВІЛ та ТБ/ВІЛ інфекції, поширеність тяжких випадків у зв’язку із пізнім виявленням, відсутність стимулу до лікування у пацієнтів, що призводить до значного відсотку перерваного лікування тощо.
– Всесвітня організації охорони здоров‘я (ВООЗ) постійно здійснює власні спостереження епідемічної ситуації, пов‘язаної із туберкульозом в усьому світі і видає відповідні бюлетені. ВООЗ критично ставиться до української статистики щодо туберкульозу. Зокрема, за її даними щодо України, станом на 2010 рік, повинен був бути 101 випадок захворювання на туберкульоз на 100 тис. населення. Виходить, що сьогодні офіційний внутрішній показник захворюваності на туберкульоз на 100 тис. населення має майже на 30% (що приблизно відповідає 30 випадкам) відхилення від того, який наводить у своїх щорічних доповідях ВООЗ. Навіть якщо вважати дані ВООЗ лише оціночними, то і половини тих своєчасно невиявлених випадків захворювання на туберкульоз на кожні 100 тис. населення цілком достатньо для створення в масштабах країни величезного джерела інфекції, невідомої охороні здоров’я та є потенційною небезпекою виникнення важких і часом невиліковних форм захворювання.
Нагадаємо, що в 2005 році ВООЗ оголосив епідемію туберкульозу в Україні. Про її закінчення ВООЗ не повідомляв.