Як у Молдові лікуються від туберкульозу українські біженці: історія боротьби з хворобою під час війни
«Вночі нас розбудили вибухи. Вони тривали до самого ранку. На вулиці дим і військове спорядження. Ми зрозуміли, що війна почалася. Це було страшно». У Всесвітній день боротьби з туберкульозом читайте історію Ганни про пошуки безпечнішого місця та лікування під час війни.
Зміст
- Історія боротьби з туберкульозом під час війни
- Підхід, орієнтований на пацієнта
- “Важко – не означає неможливо”
18-річна студентка Ганна була змушена залишити домівку та минулого місяця поїхати до Республіки Молдова для продовження лікування від туберкульозу. Місяцем раніше Ганна дізналась про свій діагноз, пише World Health Organization Ukraine.
«Я ніколи не думала, що можу захворіти на туберкульоз, оскільки раніше дуже мало чула про цю хворобу», — розповідає Ганна.
«Моя родина вирішила, що для мене важливо продовжувати лікування у звичайних умовах, тому через два дні після початку війни я поговорила зі своїм лікарем і сказала йому, що поїду до Республіки Молдова».
Наразі для Ганни найважливіше закінчити повний курс лікування і повернутися додому. Вона сумує за родиною, але розуміє, наскільки важливо ні за яких обставин не переривати лікування.
У Всесвітній день боротьби з туберкульозом читайте історію Ганни про пошуки безпечнішого місця та лікування під час війни.
Історія боротьби з туберкульозом під час війни
Лікар в Одесі виписав Ганну та дав протитуберкульозні ліки на місяць, що дозволило дівчині перетнути кордон без перерви в лікуванні. Вона погодилася вступити в контакт з неурядовою організацією SMIT, щойно приїде до країни. SMIT виступатиме посередником між лікарем Ганни в Україні та Національною програмою проти туберкульозу Молдови.
До цього моменту національна спільна технічна робоча група з туберкульозу/ВІЛ вже зустрілася, щоб визначити заходи щодо забезпечення безперервності лікування, тестування та діагностики ВІЛ та туберкульозу серед українських біженців. Міністерство охорони здоров’я Республіки Молдова погодилося продовжити нагляд та медичну допомогу біженцям, які страждають на туберкульоз чи інші захворювання.
У цьому контексті між країнами було створено механізм направлення хворих на туберкульоз та ВІЛ.
“Той факт, що біженці можуть носити з собою протитуберкульозні препарати, які триватимуть до тих пір, поки вони не надійдуть до служби в країні, є величезною перевагою”, — каже лікарка Валентина Вільк, менеджерка Національної програми проти туберкульозу Республіки Молдова.
“Усі пацієнти прибули з документами, включаючи детальний опис захворювання, дані обстеження та призначене лікування”, – пояснює вона. – “Пацієнти тут проходять обстеження та продовжують лікування амбулаторно. Якщо людина потребує стаціонарного лікування, її госпіталізують в Інститут фтизіопульмонології “Кирило Драганюк”.